Забрюшинная шваннома - редкая, преимущественно доброкачественная опухоль, растущая из оболочки периферического нерва. Забрюшинная локализация шванном составляет всего 1 - 3 % случаев, в то же время из всех опухолей забрюшинного пространства 1 % приходится на шванномы. Данная патология интересна для хирурга в силу сложности ее диагностики на дооперационном этапе. Трудность диагностики шванномы обусловлена прежде всего анатомическими особенностями забрюшинного пространства, обширность и эластичность которого позволяют опухоли длительное время не проявлять себя клинически. Поэтому к моменту выявления опухоль обычно достигает значительных размеров. Тесное соседство магистральных сосудов и их ветвей затрудняет выполнение биопсии опухоли для ее гистологической верификации и определения тактики лечения. Радикальное удаление опухоли является единственным методом лечения больных со шванномой. Представлен клинический случай хирургического лечения шванномы аортокавального промежутка и краткий обзор литературы по данной проблеме.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.23

Рубрики:

Операції на кишечнику

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.60

Рубрики:

Пухлини шкіри та слизових оболонок

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В основу покладено аналіз результатів лікування 70 хворих на саркому м'яких тканин (МТ) кінцівок і тулуба II і III стадії високого ступеня ризику, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні пухлин шкіри та МТ Національного інституту раку в період 2005 - 2013 рр. При аналізі результатів передопераційної терапії пацієнтів із саркомою МТ кінцівок і тулуба встановлено стійку тенденцію до підвищення ефективності при застосуванні комбінації хіміо- та променевої терапії порівняно з використанням кожного з цих методів окремо.

Проаналізовано виникнення другого онкологічного захворювання у 64 хворих на рак грудної залози (РГЗ) I - IV стадії. Найчастіше другою хворобою була онкогінекологічна патологія (рак тіла матки, яєчника, шийки матки, вульви) - у 79,7 % випадків. Онкогінекологічне захворювання виникало в середньому через 74 міс після завершення лікування з приводу РГЗ; рак ободової кишки (10,9 %) - через 72 міс, меланома (3,1 %) - 275 міс, клітинна лімфома (3,1 %) - 336 міс, рак шлунка (1,6%) - 72 міс та рак нирки (1,6 %) - через 5 міс. Виявлено основні спільні чинники ризику виникнення онкогінекологічного захворювання після завершення лікування у пацієнток із РГЗ: вік, обтяжений онкологічний анамнез, рання чи пізня менопауза, супутні захворювання (гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, вузловий зоб, ожиріння, хронічний холецистит), підвищення рівня онкомаркера СА-125.

Представлены данные о клинической эффективности, осложнениях и особенностях фармакодинамики двух антиэстрогенов - тамоксифена и торемифена. Установлено, что в отношении времени до прогрессирования и общей выживаемости результаты терапии тамоксифеном и торемифеном идентичны при применении препаратов как в адъювантном, так и в паллиативном режиме. В то же время торемифен, в отличие от тамоксифена, не является канцерогеном (отсутствует генотоксичность), а также снижает риск жирового гепатоза, цереброваскулярных тромбозов, тромбоэмболий легочной артерии и тромбозов глубоких вен, улучшает показатели минеральной плотности кости, а также улучшает спектр всех липопротеидов, что ведет к снижению риска сердечно-сосудистых осложнений. Торемифен по сравнению с тамоксифеном не требует проведения индивидуальных фармакогеномных тестов на выявление индивидуальных полиморфизмов цитохрома Р450 (CYP 2D6), то есть является препаратом с более прогнозируемым клиническим эффектом. Перспективы применения торемифена, обусловленные низкой частотой побочных эффектов, связаны с проведением длительной (10 лет) адъювантной эндокринотерапии и гормонопрофилактики рака грудной железы.

Набряковий рак грудної залози - небезпечна форма місцево-поширеного раку грудної залози, що не має сталих підходів до лікування. Адекватна схема повинна включати комбінацію всіх основних методів терапії, послідовність яких має визначатися індивідуально.

Рак Педжета становить 1 - 4,3 % усіх злоякісних пухлин грудної залози (ГЗ). Оскільки патологія є рідкісною, на сьогодні не існує рекомендацій, що грунтуються на великих рандомізованих дослідженнях, які регламентували б оптимальну тактику лікування. Проведено ретроспективне дослідження особливостей діагностики і терапії 17 хворих на рак Педжета віком 34 - 87 років (дослідна група), які протягом 2001 - 2013 рр. проходили лікування в клініці онкології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця на базі хірургічного відділення Київського міського клінічного онкологічного центру. У контрольну групу (n = 24) залучено пацієнток з іншими гістологічними формами злоякісних пухлин ГЗ в I - II стадії. У ході дослідження виявлено, що зазначена патологія у більшості випадків асоціюється з інвазивним компонентом (82 %) та експресією HER2/neu. Рівень 3-річної загальної виживаності хворих на рак Педжета I - II стадії не відрізняється від аналогічного показника при інших гістологічних типах раку ГЗ.

Продемонстрированы результаты анализа частоты гиперпластических процессов эндометрия у больных со злокачественными опухолями яичника разного гистогенеза всех возрастных периодов. Оценена морфологическая структура сопутствующих гиперпластических процессов эндометрия у пациенток с раком яичника. Изучена выживаемость больных раком яичника с сопутствующей комплексной неатипической гиперплазией эндометрия в зависимости от возраста женщин.

Изучены гистологические типы доброкачественных, злокачественных и пограничных новообразований яичника у 677 женщин различного возраста. Злокачественные опухоли выявлены у 57 %, доброкачественные - у 40 % и пограничные - у 3 % прооперированных больных. В возрасте до 30 лет преобладают доброкачественные, а 41 - 60 лет - злокачественные новообразования.

Характер течения эпидемиологического процесса в Украине свидетельствует о том, что в ближайшие 10 лет уровень заболеваемости раком предстательной железы возрастет в 2 раза, а смертности - в 1,6 раза. Приведенные данные указывают на масштаб проблемы рака предстательной железы в Украине и необходимость внедрения мероприятий по профилактике заболевания, скрининговых программ по раннему выявлению этой патологи.

Цель работы - анализ использования простатспецифического антигена в диагностике рака предстательной железы и освещение последних данных скрининга. Предварительные результаты исследований показали, что скрининг рака предстательной железы с помощью простатспецифического антигена позволяет улучшить раннюю диагностику и снизить смертность от этого заболевания, однако гипердиагностика и чрезмерное лечение сдерживают введение обязательного скрининга на государственном уровне.

Проведено комплексне фармакоекономічне дослідження для аналогів лютеїнізуючого гормону - рилізинг-гормону, представлених на фармацевтичному ринку України в I кварталі 2016 р. Встановлено основні економічні переваги застосування лікарських засобів вищевказаної групи із врахуванням ефективності, а також коливання цін порівняно із аналогічно проведеним нами дослідженням у 2014 р. Аналіз чутливості підтверджує результати, отримані нами у комплексному фармакоекономічному аналізі 2014 р., а саме суттєву економічну перевагу всіх трьох форм лейпрореліну (7,5 мг, 22,5 мг та 45 мг) порівняно з аналогами.

Гистиоцитоз из клеток Лангерганса - орфанное заболевание, в основе которого лежит клональная пролиферация патологических гистиоцитов, фенотипически схожих с клетками Лангерганса, которые формируют специфические инфильтраты в различных органах и тканях. Представлены рекомендации, принятые международной группой по изучению проблемы диагностики и лечения гистиоцитоза из клеток Лангерганса. Градация рекомендаций основана на данных доказательной медицины и соглашениях между экспертами.

Цель исследования - идентификация факторов, ассоциированных с наличием прогностически неблагоприятных мутаций генов TP53 и SF3B1 у больных хроническим лимфолейкозом (ХЛЛ). Мутации гена TP53 исследованы у 261 пациента с ХЛЛ, у 244 - в сочетании с определением мутаций гена SF3B1 методом прямого ДНК-секвенирования в комплексе с другими факторами прогноза (клинико-гематологические, мутационный статус генов вариабельных участков тяжелых цепей иммуноглобулинов (IGHV), полиморфизм генов CD38, регуляции апоптоза и репарации ДНК). Из проанализированных факторов на частоту мутаций генов ТР53 и SF3B1 влияли мутационный статус IGHV генов и полиморфизм rs1042522 TP53. При генотипах Arg/Arg и Arg/Pro и экспрессии немутированных (UM) IGHV генов риск развития мутаций TP53 и SF3B1 повышен по сравнению с больными с экспрессией мутированных (М) IGHV генов (отношение шансов (ОШ) 1,182; 95% доверительный интервал (ДИ) 1,083 - 1,290; р = 0,003). У пациентов с М IGHV генами и генотипами Arg/Arg и Arg/Pro риск развития мутаций повышен при экспрессии генов IGHV4-59, IGHV3-30 и IGHV3-21 по сравнению с больными с экспрессией других М IGHV генов (ОШ 1,430; (95% ДИ 1,026 - 1,993; р = 0,001). Пациенты с генотипом Pro/Pro являются группой риска по развитию мутаций TP53 и SF3B1 независимо от мутационного статуса и экспрессии отдельных IGHV генов. Изучение мутационного статуса, экспрессии отдельных IGHV генов и генотипа по полиморфизму rs1042522 гена TP53 может быть использовано в качестве фактора риска развития мутаций TP53 и SF3B1 у больных ХЛЛ.

За останнє десятиріччя відмічено значний прогрес у галузі технологій променевої терапії. Підведення дози з високою геометричною точністю відбувається шляхом впровадження стереотаксичної радіотерапії, радіохірургії, модульованої за інтенсивністю радіотерапії, тривимірного планування брахітерапії. Ці технології потребують переоцінки стандартних методик оконтурювання цільового об'єму. Наразі визначення цільового об'єму грунтується на даних фізикального обстеження, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії. В останні роки в онкології впроваджено нові методи візуалізації пухлин. Візуалізаційні модальності, такі як позитронно-емісійна томографія, однофотонна емісійна томографія та магнітно-резонансна спектроскопія забезпечують візуалізацію біологічних характеристик пухлини, надають інформацію стосовно метаболізму, фізіології та молекулярної біології тканин пухлини. Так звана молекулярна та функціональна візуалізація доповнює анатомічні дані комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії, що є потенційною перевагою: первинна пухлина може бути більш чітко ідентифікована, а оцінка істинних розмірів здатна змінити межі макроскопічного контура пухлини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.2

Рубрики:

Пухлини шийки матки

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уровень 5-летней выживаемости больных онкологического профиля в Украине после проведенного основного лечения не превышает 50 % и отстает от такового в США в 1,5 - 3 раза. Одна из причин состоит в том, что основные методы лечения направлены исключительно против уже возникшей опухоли и не преследуют персонификации терапии у каждого больного с использованием методов иммунотерапии для восстановления противоопухолевой резистентности организма. Лечение с включением иммунотерапии сопровождается повышением 5-летней выживаемости пациентов онкологического профиля.

Представлено експериментальні дані застосування фактора переносу (ФП) ксеногенного походження, специфічного до антигенів меланоми В16 (МВ16), для отримання якого був використаний спосіб внутрішньоочеревинної імунізації тварин-донорів (щурів) її клітинами з подальшим виділенням з екстракту сенсибілізованих лімфоцитів селезінки меланомаспецифічного ФП (ФП-С). На моделі пасивного метастазування МВ16 у мишей показано, що ФП-С при одноразовому профілактичному введенні (за 3 доби до внутрішньовенного перещеплення МВ16) відтворює протективний антиметастатичний ефект, який проявляється у зниженні частоти метастазування, зменшенні кількості та об'єму легеневих метастазів і високим індексом пригнічення метастазування. Імунотерапія мишей ФП-С, яку розпочинали на 3-тю добу після внутрішньовенного введення клітин МВ16, суттєво подовжувала тривалість життя тварин порівняно з контролем. Проте на моделі підшкірного росту МВ16 у мишей не виявлено впливу ФП-С на ріст пухлини та виживаність тварин, що вказує на доцільність використання ФП в адіювантному режимі. При визначенні імунотропних властивостей ФП у системі in vitro та in vivo встановлено, що ксеногенний ФП-С здатний переносити імунореактивність до антигенів МВ16 імунокомпетентним клітинам інтактних мишей. Таким чином, перенос пухлиноспецифічного імунітету за допомогою ФП є перспективним напрямом імунотерапії хворих на меланому шкіри. Застосування ФП-С у комплексному лікуванні цієї категорії хворих може стати одним зі шляхів підвищення його ефективності.

Представлено результати експериментального дослідження патоморфологічних змін внутрішніх органів, а також динаміки фібринолітичної та протеолітичної активності очеревини, видового складу і популяційного рівня мікроорганізмів перитонеального ексудату за гострого поширеного перитоніту на тлі злоякісного новоутворення товстої кишки. Отримані результати патоморфологічного дослідження вказують на появу дрібновогнищевих осередків центролобулярного колікваційного некрозу печінкової тканини, підвищення відсотка колабованих клубочків ниркової тканини. Наявність злоякісного новоутворення товстої кишки за гострого поширеного перитоніту призводить до вірогідного переважання показників фібринолітичної та протеолітичної активності очеревини із негативною динамікою впродовж усього терміну дослідження. Такий "онкологічний перитоніт" характеризується вірогідним збільшенням кількості висіяних штамів K. pneumoniae, мікроорганізмів роду Proteus, дріжджоподібних грибів роду Candida, ростом S. aureus, а також зростанням популяційного рівня E. coli, K. pneumoniae, мікроорганізмів роду Proteus та Streptococcus, дріжджоподібних грибів роду Candida.